Історія села

Стара назва с. Неслухів - Неслихів. Неслухів - одне з найстаріших селищ Галицько-Волинського князівства. В IX-XI ст. в князівстві було чотири селища: Пліснеськ, Неслухів, Ріпнів, Судова-Вишня. Під час проведення розкопок, які проводив археолог Кароль Гадачек, було знайдено знаряддя праці, які датуються десятками років до н. е. А це значить, що перші поселення тут були ще до народження Христа.

Через Неслухів проходив торговий шлях з Римської Данії до Західного Бугу і Бугом до Прибалтики. Неслухів, свого роду, виступав розподільником торгових шляхів.

Певний час Неслухів, як і вся Західна Україна, знаходився у складі Австро-Угорської імперії, а потім - у складі Польщі. У Неслухові знаходиться Палац Дідушицьких. Палац Дідушицьких - маєток, який раніше належав родині Дідушицьких. З історії відомо, що в XVI - XVII ст., на місці палацу існував оборонний двір. Наприкінці XVIII ст. і на початку XIX ст. двір належав родині Громницьких, а пізніше перейшов до Дідушицьких. Первісний палац побудував Андрій Дідушицький. Згодом його син, Казимир, зробив реконструкцію палацу і добудував другий поверх. У такому вигляді маєток проіснував до 1891 р., коли споруду знову реконструювали. Тоді до головного корпусу була поєднана восьмигранна капличка з дахом-банею, завдяки чому вона перетворилася на своєрідну кутову башточку. Після багатьох перебудов палац набув асиметричного вигляду, і таким дійшов до наших часів. Останнім власником маєтку (до 1939 р.), був онук Казимира Станіслав Дідушицький (1888-1960 рр).

Навколо Палацу Дідушицьких розкинувся парк, який є пам’яткою науково-паркового мистецтва. У ньому 250 видів декоративних дерев і кущів. Серед них реліктові дерева: гінго дволопатеве, магнолієві та тюльпанове дерево.

Також відомо, що у Неслухівському маєтку розводили для армії коней арабської породи, виготовляли медову горілку, оскільки тут була пасіка з 4000 вуликів. Станіслав Дідушицький створив дослідну агрокультурну станцію. Цікаво, що тут вирощували саджанці плодових дерев, троянди, які до 2-ої Св. війни продавали в країни Західної Європи.

У вересні 1939 р. радянські війська вступили у Неслухів. 26 - 28 жовтня, у львівському оперному театрі засідали Народні збори. Вони прийняли рішення про встановлення Радянської влади на Західній Україні і Декларацію про з’єднання Західної України з УРСР. З приєднанням Західної України до СРСР у Неслухові починається впровадження радянських норм.

22 червня 1941 року гітлерівська Німеччина напала на Радянський Союз. Жорстокий окупаційний режим призвів до різкого посилення антинімецьких настроїв в Україні. Одним із безпосередніх наслідків стало розгортання на території села і всієї Західної України радянського партизанського та українського націоналістичного повстанського рухів.

Після Другої світової війни, протягом 1944-1945 років у Неслухові триває формування і розвиток машинно-тракторної станції - МТС.

На початку п'ятдесятих років Неслухівська МТС стала потужним господарством, яке обробляло землю в усіх навколишніх колгоспах. В МТС працювали люди з Неслухова та навколишніх сіл.

Одним із елементів радянської аграрної політики стала колективізація, яка стала досить сумною сторінкою в житті селян.

Колективізація в селі Неслухів проходила болісно, цей процес був неприйнятним для селян, оскільки їм довелося віддавати все, що було нажите тяжкою працею. Майже всі жителі села були категорично проти вступу в колгосп. Люди намагалися опиратися системі, яка під маскою пропаганди побудови комунізму і щасливого соціалістичного майбутнього змушувала їх віддати в її руки своє майно.

Ще одною рисою процесу перетворення аграрних відносин стали репресивні заходи щодо заможніших селян, а також селян, що опиралися колективізації, яких разом з сім'ями вивозили в Сибір.

Внаслідок жорсткого процесу колективізації в Неслухові у 1947 році було створено колгосп імені Молотова.

З 1946 року, паралельно з МТС в селі діяв радгосп - плодорозсадник імені Калініна, який також розмістився на полях графа Дідушицького.

У 1956 році в господарстві села розпочався період змін. Колгосп імені Молотова, який знаходився на території села, було приєднано до колгоспу імені 17 вересня, який знаходився в сусідньому селі Банюнин. Об'єднаний колгосп отримав назву ім. ХХ з'їзду КПРС.

У 1958 році Неслухівську МТС було реорганізовано в РТС (ремонтно-тракторну станцію).

29 червня 1959 року в селі Неслухів, на базі колишнього плодорозсадника графа Дідушицького, згідно наказу №133, було засновано Львівську Дослідну Станцію Садівництва УААН. Вона була підпорядкована Інституту Садівництва Української Академії Аграрних Наук. Адміністративний корпус установи розмістився у палаці, який колись належав графу і є чудовою архітектурною спорудою.

Станція стала центром науково-методичної зони, що включає п'ять областей (Львівська, Тернопільська, Івано-Франківська, Волинська, Рівненська). Основними завданнями колективу станції були виведення і виділення нових сортів шляхом селекції і сортовивчення, розробка агрозаходів, призначених для вирощування сталих високих врожаїв плодів і ягід, вдосконалення систем захисту рослин від шкідників і хвороб в умовах західного Лісостепу України, зокрема Львівщини. Господарство станції мало подово-ягідний профіль. По ягідництву Львівська дослідна станція садівництва займала одне з перших місць в СРСР.

З початку сімдесятих років розпочинається суттєве збільшення кількості населення села, в основному воно відбувається за рахунок новоприбулого в село штату для станції садівництва. Це були науковці, працівники аграрного профілю вихідці з різних областей України. Сюди прибували також робітники з сусідніх сіл. Збільшення кількості жителів села спричинило виникнення питання забезпечення людей житлом.

Протягом сімдесятих років в селі активно велося будівництво багатоквартирних житлових будинків для працівників станції.

В сімдесятих роках в селі також був збудований і розпочав роботу цех, на якому виробляли соки, пюре. Сировиною для виробництва був урожай станційних садів.

На 1983 рік загальна площа всіх земельних угідь Львівської дослідної станції садівництва становила 925 гектарів. Сади і ягідники займали сумарну площу в 322 гектари. Інші сільськогосподарські угіддя розмістилися на площі 737 гектарів.

По закінченні війни культурне життя села Неслухів зосередилося в будинку графа Дідушицького, де було відкрито сільський клуб. В ньому було обладнано кіноустановку. Спочатку тут транслювалися здебільшого трофейні фільми, пізніше - фільми радянських режисерів. Молодь проводила в клубі велику частину свого вільного часу, відвідувала кіносеанси, а також - танці, які тут влаштовувалися по неділях.

У 1959 році було створено духовий оркестр с. Неслухів, який грав на святах в багатьох селах району та в районному центрі. Оркестр продовжував свою діяльність до дев'яностих років.

В кінці років суттєво збільшилася чисельність населення села. Виникла потреба в більшому приміщенні для сільського клубу, наслідком якої стало початок спорудження нового будинку культури. У 1982 році будівництво було завершене. Урочисте відкриття будинку культури відбулося 25 грудня цього ж року і було приурочене до шістдесятиліття утворення СРСР.

Новий будинок культури забезпечував умови для проведення дозвілля як для молоді, так і для старшого покоління жителів села. При ньому діяв хоровий гурток, вокальний гурток, гуртки народних і бальних танців, драматичний гурток, дитяча студія, гурток образотворчого мистецтва, а також оркестр і вокально-інструментальний ансамбль.

Функціонував кінозал, в якому жителі села мали можливість переглядати фільми. Крім того, в будинку культури діяла також кіностудія «Суцвіття». Фільми, створені на сільській аматорській кіностудії брали участь у обласних конкурсах.

У 1983 році було засновано молодіжно-дитячий хореографічний колектив "Веснянка.

У цьому ж році було організовано хор. Співало в ньому до 50 учасників. У 1984 на базі хору організувала чоловічий вокальний ансамбль. Колектив налічував 12 постійних учасників - це була чоловіча капела, яка виконувала українські народні пісні.

Варто зазначити, що будинок культури с. Неслухів був профспілковий. Крім власне художніх і мистецьких аспектів культури тут розвивалася і спортивна культура. В селі завжди любили спорт. В будинку культури було відкрито новий, добре обладнаний спортивний зал, де могли загартовувати своє здоров'я неслухівські спортсмени. На досить високому як для села рівні грала неслухівська футбольна команда "Садівник”.

Велику роль в культурному розвитку села відігравала бібліотека. Молодь в радянські часи читала дуже багато. В селі діяло дві бібліотеки. Одна з них знаходилася у науковому відділі Львівської дослідної станції садівництва, друга - у приміщенні будинку культури.

В перші післявоєнні роки в селі функціонувала семирічна школа, в якій навчалися в дві зміни. Молодь села прагнула знань, вчилися всі - від семирічних дітей до двадцятирічних парубків та дівчат, яким війна завадила здобувати знання.

У 1957 році школу реформували у чотирирічну, а семирічну школу перенесли в сусіднє село - Банюнин. З 1964 року неслухівські школярі з п'ятого класу почали навчатися у Великосілківській десятирічці. Спочатку діти ходили туди пішки.

Початкова школа діяла в селі аж до здобуття Україною Незалежності. У 1993 році в тут була відкрита дев'ятирічна школа.

В селі Неслухів знаходиться Храм святого Архистратига Михаїла, роботи збудований за проектом видатного українського архітектора Василя Нагірного у 1896 році. До 1939 року покровителями храму були Станіслав і Розалія графи Дідушицькі.

Після війни на парафії в селі душпастирем залишався отець Антін Підгорецький, який був священиком в тут ще з 1921 року.

Старше покоління мешканців Неслухова завжди згадує про отця А. Підгорецького як про доброго настоятеля храму, який завжди сумлінно ставився до своєї роботи. Це була харизматична постать, яка гуртувала людей навколо церкви, а також опікувалася просвітницькою роботою.

Жителі села з негативною реакцією зустріли релігійну політику влади стосовно УГКЦ, яка через тиск змушена була піти в підпілля, також вони з тривогою сприйняли перехід на православ'я. Болісно цей перехід зустрів і о. А. Підгорецький, який не поставив свого підпису на паперах, що повинні були засвідчити перехід громади на православ'я.

Отже, офіційно о. Антін Підгорецький так і не перейшов на православ'я, до кінця свого життя відправляв літургію та інші богослужіння за греко-католицьким обрядом. В ті нелегкі для церкви часи він чудом уникнув в'язниці, завдяки повазі всіх мешканців села, цікавим є той факт, що з повагою до нього ставилися також і вороги.

Отець Підгорецький служив у Неслухові до своєї смерті у вересні 1973 року. Його служба в неслухівській парафії загалом тривала 52 роки.

Завдяки поглядам та ідеалам о. Підгорецького, який прищепив своїм парафіянам любов до своєї церкви, неслухівська громада після проголошення Незалежності України, майже без труднощів і конфліктів сформувала одну греко-католицьку парафію.